У 2019 році я вступила у Києвський ВНЗ і до початку війни жила у Києві разом із мамою. Ми приїхали у місто вдвох з двома валізами. На той час у нас не було жодної знайомої людини в Києві. Про напад я не вірила до останнього, тому тривожну валізу збирала у перший день війни. До Праги ми теж приїхали вдвох, але вже з двома пакетами. Я дуже хочу пізнати світ IT і готова працювати та навчатися 24/7 🙌🏻

24.02 довелось покинути Київ, мій дім, роботу та навіть авто та бігти на захід України. Під вибухами було дуже страшно, в мій район неодноразово прилітали ракети та удари артилерії, тому повернення додому небезпечне… я працювала лікарем-стоматологом останні 4 роки, зараз клініка припинила свлб діяльність, як і більшість стоматології столиці.

Я поїхала до Польщі, оскільки володію мовою на рівні читати/говорити. Живу у подруги і шукаю способи забезпечити себе та свою сім'ю. Проходила базові курси по веб-дизайну, UX/UI дизайну, читаю книги на цю тематику. Мені завжди подобалось створювати щось красиве та потрібне людям. Мій мольберт та фарби також у Києві, тому зараз відрада - це створення «картин» у Figma та Canva, намагаюсь самостійно освоїти ці програми, оскільки розумію, що це допоможе мені знайти роботу та бути корисною своїй країні

24 лютого я прокинулася від дзвінка моєї подруги о п'ятій ранку. Вона повідомила, що почалась війна. Протягом трьох годин я відмовлялася вірити, що це відбувається насправді. О сьомій ранку я побачила, як в небо підіймається гриб з сусіднього району (я проживаю на Петропавлівській Борщагівці, вибух був на Софіївській Борщагівці). О дев'ятій ранку, дорогою додому, в автівку моєї сестри в'їхав танк. Машина згоріла. Вона дивом врятувалася. (Це трапилося біля Коптів). Увесь день тягнувся вічність. Він не закінчувався. О п'ятій вечора танки проїхали повз мій будинок. Мій чоловік прийняв рішення вступати в тероборону. Остаточно. Моя подруга прийняла рішення виїзжати з моєю похресницею на західну Україну й запросила мене. Я погодилася. Склала сумку. Найнеобхідніше. Далі трапилася Буча, Гостомель, Ірпінь. Борщагівка знаходиться неподалік. Ми вирішили поки не повертатися. Хочемо додому. Але страшно. Все буде Україна. Інакше бути не може!

Мене звати Анна і мені 21 рік. У мирний час працювала у кав'ярні та мріяла стати веб-дизайнером. Але все змінила війна. В нас велика родина, окрім мене ще 3 неповнолітніх дитини. Мій тато служив у АТО декілька років і тепер захищає нашу Батьківщину від повномасштабної війни. Коли за 30 км до міста вже йшли бої, ми вирішили спасти дітей від ймовірної небезпеки та вирішили їхати закордон. На даний момент ми знаходимося у Німеччині. Починаємо вчити мову та адаптуватися. Та найбільше я хочу стати IT спеціалістом і працювати за фахом. Так я зможу допомогти своїй сім'ї, адже зараз тут нелегко знайти роботу. Сподіваюся, що мрії ще здійснюються. Мирного вам неба над головою 🙏

Ранком 24 лютого, я як і багато українців прокинулась від вибухів в своєму рідному місті Києві. Повірити в то, що війна почалась в моїй країні було дуже складно...далі, дні в бомбосховищах, звуки сирен, сльози. Але виїхати а перші дні початку війни не вдалось в більш безпечніше місце. Через тиждень, волонтери допомогли виїхати та доїхати на Західну Україну, але вартість оренди житла коштувала майже всіх накопичених коштів...Тому, далі завдяки волонтерам, виїхала в Угорщину. Наразі, компанія в якій я працювала в мирний час, працює але більш на волонтерских умовах, як і я. Тому, розглядаю для себе нову сферу діяльності і заробітку, щоб мати змогу заробляти та допомогати рідним, які залишились на сході України...🙏

У той час коли почали надходити перші звістки про початок війни, моєю сім'єю було прийнято рішення, щоб мати з сестрой виїхали за кордон, через хворобу сестри, на данний момент ми перебуваємо у Страсбурзі, проте постійного місця працевлаштування на данний момент знайти не вдалось, працюю різноробочим на будівництві, адже маю незакінчену спеціалізацію архітектора, проте великим перетином став мовний бар'єр, адже усі локальні компанії працюю з французським софтом, а великі компанії - не беруть без досвіду праці.